Майже Лесь Подерев'янський.
Гамлєт, або Феномен української демократiї.
(ремiкс)
Дiйовi особи
Гамлєт, український кацап.
Кучма, мати Гамлєта.
Ющенко, страшне чудо, старанно прикрите замизганим в багнюку i сукровицю простирадлом.
Янукович, хтивий дядько принца.
Зiгмунд Фрейд, вiдомий психiатр.
Дiя перша.
Берег моря. Чути розбещенi крики морських птахiв, ревiння моржа, а також iншi звуки, iздаваємиє рiзною морською сволотою. Входить Гамлєт, вдягнутий в зручну приємну товстовку i такi ж самi парусиновi штани. Гамлєт красиво пiдперезаний вузеньким шкiряним пояском. Вiн босий, бородатий i пацаватий. В руках у нього дебелий дрючок.
Гамлєт. Як остопиздив же цей Ющенко менi. Чи може Янукович? Янукович чи Ющенко? Блядськi цi питання зайобують. То може, не вагаясь, послати нахуй всiх та батерфляєм хуярити до Африки далекой? Ну а згодом? Про наслiдки можливi не подумать? Один лиш тiльки раз i вже повзе переворот з своєю усмiшкою хижой. Пiхота, лiтаки, чiряк на срацi, запльована пiдлога, лiкарi, вiд шприца гематоми i могила... На нiй лиш Тимошенчиха вонюча та купка маргарiток, а пiд нею лежить той фраєр, що любив купатись. Такiє варiанти єбав я в рот i в носа. (Гамлєт харка у море i його дрючком пиздячить.)
Входить Янукович, хтивий дядько принца.
Янукович. Мон шер Гамлєт! Ходiмо в кабiнєт. Канхвету дам тобi я посмоктати. Канхвета очєнь класна, Тузiк вкусний. (Янукович гидотно плямка, iзображая вкусний нехуйовий Тузiк.)
У ту же мить iз моря вилазить Ющенко у брудному простирадлi.
Ющенко. Не вiр, мiй сину, цьому пiдорасу. Канхвету ту тобi вiн в жопу встромить.
Янукович. А-а-а-а!!! (Тiкає.)
Ющенко. От бач, злякався, йобаний сцикун. Вiн обiсцяв мене на полюваннi, коли я
мiцно спав. Пiдступною рукою вiн в ухо спрямував брудного хуя. i скосопиздила моє прекрасне тiло смертельная гангрена. Помсти хочу! Побачить цю падлюку на парашi, за грою в пiвника з неголеним убивцей, або в канторi сраним iнженером, або у юртi раком на пiдлозi татари шоб його єбали в сраку!
Гамлєт. Не можна мстить. Повиннi ми любити всiх пiдорасiв, злодiїв, убивць. Бо кожний з них - народ, всi - богоносцi.
Ющенко(iронiчно). То може ти i м'яса не їси?
Гамлєт. Нi, не їсу я м'яса принципово. Я тiльки випить iнодi люблю, бо ми народ широкий i гостинний i випити ми можем дохуя, намного бiльше iнших iнородцiв, жидiв та басурман.
Ющенко. Хуйова мода. Пробздiлось шось у нашому князiвствi... Коли я був царем, єбав я в жопу всiх богоносцiв в купi з Львом Толстим. Но це, конєшно, в смислє пєрєносном. Бо пiдорасiв, з дєтства не любивши, посилав їх на хiмiю єбошить на благо Батькiвщини. О часи, нещасна Україна!
Гамлєт. Ви, батьку, там привидом вже зовсiм заєбались. Шось пиздите таке, що не просцяти i за цiлий тиждень. Я же вам сказав, що мститися не можу, бо всi люди - це браття на землi, окрiм жидiв, татар, масонiв, негрiв, бiлорусiв, которих я ненавиджу. В цiлому я ж гуманiст, не те шо ви, папаша. Вам тiльки би горiлки засадить та мамку бiдну на печi єбати, аж дим iз хати йде. А потiм чаю посьорбати i кидати сокиру в паралiзовану бабуню, в унiтаза хуярить чобiтьми i так же много другої хуйнi за вами замiчав я. Навiщо ж вам було родного брата, слабкiшого за вас своїм здоров'ям, примушувать лизати вам мiн'єта? От вiн i єбанувся, бiдолашний, i це не дивно. Мати моя, бiдна, ненавидiла вас, як я жидiв. Мене ж, синка хорошого, любила i часто пестила. А я iз нею грався у котика та бiлочку. Ви, батьку, пиздуйте в ваше море та хутчiше, бо я дрючком переєбу єбальник щє й дядька позову i ми з ним разом таких пiздюлєй вам понакладаєм, шо Данiя здригнеться.
Ющенко. Сучiй сину, хуйовий нєдоносок! Так на батька! Таку хуйню казать! Чом не втопив я тебе в малаф'ї як ти родився? Чом не засунув в жопу головою i задушив? О курвяча сiмейка! Зажди ж у мене! (Ющенко топиться у морi.)
Гамлєт. Папаша блядский, в доску заєбали. Пiти би випить в барi шампаньйоли, бо в сурлi мов коти понасцикали i несвiдомо хочеться лизати шершавим язиком гарачi зуби...(Гамлєт уходить, моржi ревуть, птахи кричать, море шумить.)
Дiя друга.
На сценi збоку стоїть рояль "Стенвей". На ньому лежать шпроти. Посеред сцени стоїть кацапське крiсло, позбавлене художнього смаку. Над ними герб висить нацiональний. На гербi зображено ведмедя. В однiй руцi у ведмiдя молоток, а в другiй - балалайка. Це символiзує працелюбнiсть i незакомплексованiсть тварюки. На крiслi сидить Кучма, мати Гамлєта, i вишива комiрець в косовороточцi. Вона наспiвує "Камарiки". Непомiтно, м'ягкою ходою пiдораса, входить Янукович, хтивий дядько принца.
Янукович. Сьогоднi я гуляв на датськом взмор'є з твоїм синком красiвим. Я канхвету хорошу очєнь, вкусную, єму давав, но он нє взял, мудiла.
Кучма. Какой чудак, єй богу...
Янукович (сам до себе). Я виєбу його. (До Кучми.) Канхвєта Тузiк, очєнь нє хуйова.
Кучма (лагiдно). Бешкетнику...
Янукович. Чимсь бздить у кабiнетi, неначє хтось насрав нечистоплотно. Вiдкрийте хвортку, хами, щоб пробздiлось.
Пiдскочивши, два хама в косоворотках i чоботях швиденько вiдкривають хвортку i в нею в ту же мить влiтає Ющенко.
Ющенко. Ага, падлюки! Всiм скидать штани i стати раком! Щас пiздець вам буде, слiвайте воду, йобанi масони, чи як вас там.
Янукович, Кучма i хами виконують накази Ющенка, який дико регочє i лiтає по кабiнєту.
Янукович. Мiй Ющенко, нiякої хуйнi не робим ми. Ко всєм жидомасонам iспитуєм злобу i ненавiсть i каждий день нацiональнi гiмни на балалайцi хором iсполняєм. Бояться нас жиди та басурмани, престiж крєпчаєт, мощно возрастаєт дєнь ото дня процент жиров у маслi. Довольнi хами, ситi в них єбала. Гораздо мєньшє стало пiдорасiв, єбошать всi вони як папа Карло на хiмiї в Черкасах. Лєсбiянки - усi на Соловках.
Входить Гамлєт. Вiн в сраку п'яний. В однiй руцi у нього дрючок, а в другiй - шампанське.
Ющенко. Дивись, мiй сину, це - жидомасони. Ти запиздяч дрючком їх по печiнцi, потом мєнє доложиш. Шо не ясно?
Гамлєт. Папаша, всьо буде в лучшем вiдє, не хвилюйтесь.
Гамлєт пиздить усiх дрючком: пиздячить герба з ведмедєм, потiм заливає шампанськоє в рояль i шпроти запускає туди ж. i по роялю пиздить дрючком. Рояль гуде.
Ющенко. Мiй сину, то рояль, а не жиди, його не надо пиздить. За валюту його я купував.
Гамлєт. Єбав я всє роялi, i валюту, i всiх жидiв.
Гамлєт пиздить Ющенка дрючком. Ющенко пада. На полу лежать трупи, попижженi Гамлєтом. В роялi тихо плавають шпроти. Входить Зiгмунд Фрейд. Його окуляри таємничо блищать в темнотi.
Гамлєт (потихеньку починає тверезитись). iтоги подвєдьом. Упиздив тата. i мамку запиздячив з рiдним дядьком. Попиздив мєбєль ценную, герба нацiонального хуйнув. Усюди смерть, розруха. Не буду бiльше пити я, хоч, правда, яка розумная цьому альтернатiва? Ех, блядська Данiя! Пiздєц всiм сподiванням...
Гамлєт рве на собi толстовку. Тихо грає музика, приємний голос спiва "Яблучко". Зiгмунд Фрейд пiдходить до Гамлєта, коле його шприцем у сраку i уводить до божевiльного дому. Hа сценi з'являються семеро матросiв в жахливих чорних бушлатах. Пiсня "Яблучко" переможно шириться. Пiд веселi звуки "Яблучка" матроси мовчки страшно вiдбивають чочотку.
Завiса
